Чисельність багатьох рідких і зникаючих видів дикоростучих рослин скорочується через пряме знищення їх людиною. Особливо яскраво ця тенденція виявляється на прикладі ранньоквітучих рослин, що збираються, переважно, з метою подальшого продажу. Незаконна торгівля дикоростучими пролісками (галянтусами), цикламенами, крокусами й іншими рідкими рослинами здобуває усе більш організований характер і зростаючі масштаби, завдає величезної шкоди популяціям цих видів, а значить - і природі в цілому. На території України нині зростає понад 10 тис. видів рослин і 15 тис. видів грибів. Але діяльність людини створила серйозну загрозу для існування багатьох видів рослин, тварин і грибів. Тому виникла потреба їхньої охорони та збереження.
До Чевоної книги України занесені такі рослини:
- Лілія лісова
- Тирлич безстебловий
- Косарики італійські
- Підсніжник білосніжний
- Пізньоцвіт осінній
- Пальчатокорінник травневий
- Білоцвіт весняний
- Зозулені черевички
- Рябчик
- Півонія кримська
- Анемона
- Горицвіт весняний
- Тюльпан двоквітковий
- Зозулинець салеповий
- Зозулинець пурпоровий
- Сон-трава
- Ковила Лесінга
- Едельвейс
- Лілія лісова
- Тирлич безстебловий
- Косарики італійські
- Підсніжник білосніжний
- Пізньоцвіт осінній
- Пальчатокорінник травневий
- Білоцвіт весняний
- Зозулені черевички
- Рябчик
- Півонія кримська
- Анемона
- Горицвіт весняний
- Тюльпан двоквітковий
- Зозулинець салеповий
- Зозулинець пурпоровий
- Сон-трава
- Ковила Лесінга
- Едельвейс
Що таке Зелена книга? Крім рідкісних видів рослин, існують й унікальні рослинні угруповання, які також потребують охорони. Вирішення цієї проблеми зумовило необхідність створення Зеленої книги України -списку унікальних та типових рослинних угруповань нашої країни, що потребують охорони. Слід зазначити, що Зелена книга вперше у світі створена саме в Україні (1997 p.), що свідчить про величезну увагу, яку надають охороні природи в нашій країні. У перше видання Зеленої книги України занесено понад 120 рослинних угруповань.
Неможливо здійснювати охорону окремих видів рослин чи інших організмів. Потрібно охороняти всю сукупність організмів, тобто угруповання, що населяють певну площу. Для цього створюють природоохоронні території: заповідники, національні природні парки, ландшафтні парки, заказники. Вони є національним надбанням.
Пиродно-охороний фонд України утворює безліч заповідників, національних природних парків, природних заказників, пам'ятників природи, а також рідкі, що знаходяться під погрозою зникнення рослини і місця їх знаходження.
Можна затверджувати, що в країні створена досить розгалужена мережа з різних по своєму призначенню охоронюваних територій - від заповідника до пам'ятників природи. Ефективно функціонувати система охоронюваних територій може при виконанні найважливішої умови - дотримання режиму діючої охорони у відповідності зі статусом об'єкта. Без виконання цієї умови система охоронюваних територій може бути безповоротно втрачена.
З метою збереження розмаїтості природи області необхідне збільшення кількості пам'ятників природи обласного і місцевого значення.
Охорона заказників і пам'ятників природи і їхнє використання в наукових і просвітительських цілях припускають обов'язкову участь установ лісового господарства, громадських організацій, шкіл, шкільних лісництв і окремих краєзнавців. Координатором усієї цієї роботи на місцях повинні стати районні комітети екології і природних ресурсів.
Можна затверджувати, що в країні створена досить розгалужена мережа з різних по своєму призначенню охоронюваних територій - від заповідника до пам'ятників природи. Ефективно функціонувати система охоронюваних територій може при виконанні найважливішої умови - дотримання режиму діючої охорони у відповідності зі статусом об'єкта. Без виконання цієї умови система охоронюваних територій може бути безповоротно втрачена.
З метою збереження розмаїтості природи області необхідне збільшення кількості пам'ятників природи обласного і місцевого значення.
Охорона заказників і пам'ятників природи і їхнє використання в наукових і просвітительських цілях припускають обов'язкову участь установ лісового господарства, громадських організацій, шкіл, шкільних лісництв і окремих краєзнавців. Координатором усієї цієї роботи на місцях повинні стати районні комітети екології і природних ресурсів.
Немає коментарів:
Дописати коментар