четвер, 5 березня 2015 р.

ПІДСНІЖНИК

Ці перші квіти — весняні усмішки рідної землі — користуються величезним попитом, їх безжалісно виривають. У зв'язку з цим вже в багатьох місцевостях, де колись підсніжників було багато, вони зникли. Підсніжник потребує охорони, він занесений до Червоної книги

Підсніжник — символ надії. Згідно з однією старовинною легендою, коли перші люди були вигнані з раю, на землі йшов сніг і було холодно. Єва дуже змерзла. Щоб її утішити, надати надії на кращі часи, декілька сніжинок перетворилися у ніжні квіти  підсніжника -провісника весни. України. 
Колись, дуже давно, квіти цвіли протягом року. Сніг падав на землю,але він був безбарвний, і його ніхто ніколи не бачив. Захотів сніг,щоб і на нього люди дивились й щоб ним, як квітами, милувалися. Пішов сніг до червоної рути і попрохав її, щоб вона дала йому трохи свого кольору. А рута йому відповіла: «Я червона, і все навкруги буде червоним»,- і не дала йому свого кольору. Тоді пішов сніг до зеленої травички й нумо її прохати, щоб вона дала йому трохи свого кольору, але й травичка йому відмовила. Звертався він і до айстри, і до фіалки - і ніхто не допоміг снігу.Лише коли сніг звернувся до білого підсніжника, той дав йому трохи білого кольору.І відтоді, коли сходить сніг, з’являються підсніжники.           
Неохоче відступає зима. Ще лежить сніг, іноді то завірюха вхолить, то вдарять морози, та все частіше настають відлиги. Ось-ось з’являться перші ніжні, наче виточені з найтоншої порцеляни, дзвоникоподібні білосніжні квіти. То підсніжник білосніжний, або весняний (саме така його наукова назва).
Підсніжник звичайний, підсніжник білосніжний ( місцева назва козульки) — багаторічна цибулинна рослина. Назва роду походить від грецьких слів, які в перекладі означають «молочно-квітковий» (колір квітів цієї рослини нагадує молоко). Підсніжник звичайний зростає у листяних лісах і чагарниках в Карпатах та західних  районах.
         Це лікарська рослина, квіти, листя і підземні частини якої містять різні поживні речовини,і тепер  їх використовують для виготовлення серцевих препаратів, а також тих, що лікують різні хвороби, травматичних уражень нервової системи тощо.
        Ранньою весною місцями в лісах утворює на ґрунті чудовий білий мереживний килим. Цвіте у березні — квітні. Дуже цінна декоративна рослина. Цибулини отруйні.
Цвітіння
        
Стрілка виникає листочка. Стрілка злегка сплюснута або округла в перерізі, блискуча у видів з блискучими листям і пролісків звичайних, закінчується приквітковим листом і одним спадають. До кінця цвітіння вона стає порожнистої. Приквітковий лист складається з двох зрощених приквітників, лише у верхівки злегка роздвоєних. З цибулинки виростає квітконіжка. Квітконіжка округлої форми,
блискуча або сиза, однієї довжини з приквітками, коротше або довше його. Квіточка складається з шести листочків: три зовнішніх - чисто білі, 15-30 мм завдовжки , здебільшого ложковидной форми, з верхівкою, що несе на кінці вістря, і з подовженим, іноді переходить в нігтик підставою; три внутрішніх - кленовидне, з зеленою плямою у верхівці, остання найчастіше виїмчаста, але у деяких видів округлена або витягнута. Зелене пляма з внутрішньої сторони листочків не суцільне, а представлено окремими зеленими смугами, число яких змінюється в залежності від розмірів і форми плями. Пильовики на дуже коротких нитках, що сидять біля основи часток оцвітини, донизу розширені, догори сильно відтягнуті, що закінчуються звичайно гострим кінцем. Зав'язь округла або довгаста. Стовпчик ниткоподібний, з гострим рильцем.
Запилення проводиться : метеликами, жуками, мухами, бджолами

Цікаві факти

         Всім нам добре відомий пролісок. Так, як це перший промінчик тепла після довгої та холодної зими. Ботанічна назва цієї квітки - галантус. Але ми з давніх-давен називаємо його проліском, так як він пробився з під снігу.


       
 Здавна первоцвіти в особі підсніжника вважалися емблемою надії і, звичайно, пролісок часто ставав героєм різних легенд і оповідей ...
        Одного разу стара Зима зі своїми супутниками холоді та Вітром вирішила не пускати на землю Весну. Всі квіти злякалися погроз Зими, крім проліска, який випрямив свій стеблинка і продавив пролом в товстому сніговому покривалі. Побачило Сонце його пелюстки і зігріло землю теплом, відкривши дорогу 
Легенда 

       
 Інша легенда оповідає про те, що богиня Флора роздавала квітам костюми для карнавалу і подарувала Проліску кипельно білий. Але сніг теж захотів взяти участь в карнавалі, хоч наряд йому не покладався. І він став просити квіти поділитися з ним шатами. Квіти, боячись холоду, не відгукнулися на його прохання, і лише пролісок укрив його своїм хітоном. З тих пір сніг і пролісок неразлучіма один з одним, як друзі.
        Існує повір'я, що пролісок - не тільки перший весняний квітка, а й перший в природі квітка. Це доводить легенда, яка розповідає історію першихлюдей на землі. Коли Адам і Єва згрішили, розгніваний Бог вигнав людей з раю. Світ тоді панувала зима: йшов сніг, стояли сильні морози. Лютий лютого своїм холодом обдавав ніжне тіло жінки, колючий сніг обпікав босі ноги, а навколо все було похмуро, безлюдно й мляво. Не витримала Єва холодної холоднечі і заплакала. У розраду ангел перетворив кілька сніжинок в ніжні, але стійкі білі проліски, щоб ці тендітні квіти подарували надію на світле і радісне майбутнє.        



           

The beauty around us..

Уявіть якби ця краса не оточувала нас..
Давайте збережемо природу, щоб наші діти змогли її побачити в таких же барвах, якою вона є зараз.























ДАВАЙТЕ БЕРЕГТИ ПРИРОДУ РАЗОМ!!!





Пізньоцвіт осінній

Таксономічна належність: Родина Пізньоцвітові — Colchicaceae.
Природоохоронний статус виду: Неоцінений.
Наукове значення: Вид, що знаходиться на сх. межі ареалу.
Ареал виду та його поширення в Україні: Охоплює переважно Зх. та Центральну Європу (Великобританія, Данія, Франція, Німеччина, Чехія), а також Пд. (Іспанія, Італія Болгарія, Сербія, Хорватія) та Сх. Європу (Угорщина, Словаччина, Польща, Україна). В Україні — Карпати (переважно в передгір’ях та нижньому гірському поясі, рідше до 1100 м н.р.м.) Зрідка заходить на Поділля та Полісся. Адм. регіони: Жт, Кв, Лв, Ів, Тр, Зк, Чц.
Чисельність та структура популяцій: Локалітети займають площу від 0,3–0,4 до 5–6 га. Просторова структура у порушених екотопах (пасовища) — контагіозна, а у близьких до оптимуму — дифузно-контагіозна. Щільність популяцій складає 20(30)–60(70) особин на 1 м2. За віковою структурою популяції належать до молодих повночленних нормального типу. Здебільшого переважають ювенільні та віргінільні особини. У динаміці популяцій спостерігаються дрібномасштабні флюктуації.
Причини зміни чисельності: популяції. Інтенсивно зривається на букети, викопується для пересадження, витоптується худобою, знищується при розорюванні лук.
Умови місцезростання: Зустрічається у садах, на вторинних луках, пасовищах, сінокосах, на заплавних луках, гірських схилах, що відносяться до кл. MolinioArrhenatheretea та Sedo-Scleranthetea, на свіжих дерново-підзолистих та бурих лісових ґрунтах. Мезогігрофіт.
Загальна біоморфологічна характеристика: Геофіт. Трав’яний багаторічник, бульбоцибулинний осінній геоефемероїд з тривалим (більше 25 років) життєвим циклом. Листки широколанцетні із загостреною верхівкою розмірами 12–30 см х 1,5–7 см. Квіток у середньому 2–5, оцвітина рожева або пурпурова. Сегменти оцвітини еліптичні 4–7 см завдовжки. Плід — коробочка. Цвіте у вересні–жовтні, плодоносить у травні–липні наступного року. Розмножується насінням та вегетативно.
Режим збереження популяцій та заходи з охорони: Охороняють на територіях Карпатського БЗ, Карпатського, «Вижницький», «Гуцульщина», «Сколівські Бескиди», «Ужанський» НПП та низки заказників, пам’яток природи і заповідних урочищ. Необхідно контролювати стан популяцій. Заборонено несанкціоноване збирання рослин, порушення умов місцезростань.
Розмноження та розведення у спеціально створених умовах: Культивують в ботанічних садах.
Господарське та комерційне значення: Декоративне та лікарське; отруйний вид, містить калхецин.








МЕТОДИ ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМ


  • Контроль за вивезення сміття та його утилізація;
  • Зменшення рівня шкідливих викидів у атмосферу шляхом удосконалення виробництва та удосконаленням виробничої техніки ;
  • Введення жорстких законів які  передбачають покарання за знищення рослин;
  • Організація заходів що до очищення забруднених територій;
  • Штучне насадження рідкісних рослин за-для їх розмноження.

Зникаючі рослини України

Чисельність багатьох рідких і зникаючих видів дикоростучих рослин скорочується через  пряме знищення їх людиною. Особливо яскраво ця тенденція виявляється на прикладі ранньоквітучих рослин, що збираються, переважно, з метою подальшого продажу. Незаконна торгівля дикоростучими пролісками (галянтусами), цикламенами, крокусами й іншими рідкими рослинами здобуває усе більш організований характер і зростаючі масштаби, завдає величезної шкоди популяціям цих видів, а значить - і природі в цілому. На території України нині зростає понад 10 тис. видів рослин і 15 тис. видів грибів. Але діяльність людини створила серйозну загрозу для існування багатьох видів рослин, тварин і грибів. Тому виникла потреба їхньої охорони та збереження.
         До Чевоної книги України занесені такі рослини:
  1. Лілія лісова
  2. Тирлич безстебловий
  3. Косарики італійські
  4. Підсніжник білосніжний
  5. Пізньоцвіт осінній
  6. Пальчатокорінник травневий
  7. Білоцвіт весняний
  8. Зозулені черевички
  9. Рябчик
  10. Півонія кримська
  11. Анемона
  12. Горицвіт весняний
  13. Тюльпан двоквітковий
  14. Зозулинець салеповий
  15. Зозулинець пурпоровий
  16. Сон-трава
  17. Ковила Лесінга
  18. Едельвейс

Що таке Зелена книга? Крім рідкісних видів рослин, існують й унікальні рослинні угруповання, які також потребують охорони. Вирішення цієї проблеми зумовило необхідність створення Зеленої книги України -списку унікальних та типових рослинних угруповань нашої країни, що потребують охорони. Слід зазначити, що Зелена книга вперше у світі створена саме в Україні (1997 p.), що свідчить про величезну увагу, яку надають охороні природи в нашій країні. У перше видання Зеленої книги України занесено понад 120 рослинних угруповань.
Неможливо здійснювати охорону окремих видів рослин чи інших організмів. Потрібно охороняти всю сукупність організмів, тобто угруповання, що населяють певну площу. Для цього створюють природоохоронні території: заповідники, національні природні парки, ландшафтні парки, заказники. Вони є національним надбанням.


Пиродно-охороний фонд України утворює безліч заповідників, національних природних парків, природних заказників, пам'ятників природи, а також рідкі, що знаходяться під погрозою зникнення рослини і місця їх знаходження. 
Можна затверджувати, що в країні створена досить розгалужена мережа з різних по своєму призначенню охоронюваних територій - від заповідника до пам'ятників природи. Ефективно функціонувати система охоронюваних територій може при виконанні найважливішої умови - дотримання режиму діючої охорони у відповідності зі статусом об'єкта. Без виконання цієї умови система охоронюваних територій може бути безповоротно втрачена.
З метою збереження розмаїтості природи області необхідне збільшення кількості пам'ятників природи обласного і місцевого значення.
Охорона заказників і пам'ятників природи і їхнє використання в наукових і просвітительських цілях  припускають обов'язкову участь установ лісового господарства, громадських організацій, шкіл, шкільних лісництв і окремих краєзнавців. Координатором усієї цієї роботи на місцях повинні стати районні комітети екології і природних ресурсів.